Урду є однією з офіційних мов Пакистану та широко використовується також в Індії. Вона належить до індоарійської групи мов і має багату літературну традицію.
Писемність урду базується на перській графіці, що читається справа наліво. Це може бути новим досвідом для тих, хто звик до латиниці або кирилиці, але структура мови поступово стає зрозумілою при практиці.
Вивчення урду онлайн відкриває доступ до культури Південної Азії, поезії та сучасного спілкування в регіоні.
На Linguapedia доступні базові уроки, які допоможуть освоїти алфавіт, лексику та основи граматики.
Про урду
Урду (اردو) – це індоарійська мова, що нараховує близько 104 млн. носіїв, включаючи тих, хто використовує її як другу мову. Це офіційна мова Пакистану, яка є близькою і взаємно зрозумілою носіям хінді (гінді), незважаючи на те, що велика кількість слів урду була запозичена з перської та арабської мови, у той час як хінді, в основному, складається з лексики санскриту. Лінгвісти розглядають стандартні версії урду і хінді як різні функціональні стилі, що з’явилися на основі діалекту кхарі-болі, відомого також під назвою «хіндустані». У розмовному мовленні між урду і хінді спостерігається кілька значних відмінностей, але їх можна розглядати як різновиди однієї мови.
Мова урду використовується також в Афганістані, Бахрейні, Бангладеш, Ботсвані, Фіджі, Німеччині, Гайані, Індії, Малаві, Маврикію, Непалі, Норвегії, Омані, Катарі, Саудівській Аравії, Південній Африці, Таїланді, ОАЭ, Великобританії і Замбії.
Для письма мовою урду з XII ст. використовується різновид персько-арабського шрифту, як правило, почерк насталік. Назва «урду» з турецької мови перекладається як ‘іноземний’ або ‘орда’.